В Україні критично бракує чітких маршрутів скерування пацієнтів з досвідом вживання психоактивних речовин. Тобто є проблема, куди відправити людину, аби їй допомогли. У нас досі не сформована система обліку людей із залежністю, немає так званого «Д» обліку у психіатрії та наркології. 

Про це йшлося на стратегічній сесії «Реформа наркополітики: баланс прав людини, безпеки та євроінтеграції», що відбулася 19 травня 2025 року в Києві. 

Захід організований Благодійним фондом «Здорові рішення для відкритого суспільства» за ініціативи народного депутата Тараса Тарасенка та за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». 

У сесії взяли участь народні депутати, представники державних органів, національні й міжнародні експерти, науковці, практики, фахівці з медицини, психології й соціальної роботи, а також активісти та люди з досвідом вживання психоактивних речовин. 

Ключові висновки кількагодиннх фахових обговорень:

Реабілітація має бути доступною, якісною, і на рівні громади. 

Питання послуг реабілітації на рівні громад звучало одним із центральних напрямів обговорень. 

Саме громади повинні відігравати ключову роль замовника послуг із лікування, супроводу, профілактики та ресоціалізації людей, які вживають. 

Однак наразі на місцях бракує готових моделей послуг, механізмів фінансування через місцеві бюджети та відповідного навчання управлінців. 

Тому фахівці запропонували узгодити пакети типових послуг із МОЗ та Мінсоцполітики, доступних для закупівлі громадами, а також впровадити механізм співфінансування держави та місцевого самоврядування. Для супроводу людини на шляху одужання запропонували посилити компоненти соціального житла, психіатричної підтримки, фармакологічної допомоги, зокрема ЗПТ і ПАТ, створити мультидисциплінарні програми ресоціалізації. 

Також пролунала пропозиція використовувати територіальні центри у громадах як першу точку контакту з пацієнтом. Аби звідти фахівці скеровували людей з досвідом вживання до лікаря будь-якої спеціальності, що може надати супровід і консультацію. 

Також прозвучала ідея покласти на Центр громадського здоров’я відповідальність за збір і аналіз даних про кількість таких пацієнтів та доступні обсяги реабілітаційних закладів, психіатрів і психотерапевтів, аби чітко розуміти, де кому і яка підтримка чи додаткове фінансування у громадах знадобиться.

Декриміналізація покарання споживачів, яких ловлять з психоактивними речовинами

Окрему увагу фахівці приділили потребі декриміналізації статті 309 Кримінального кодексу України (зберігання без мети збуту). 

Нинішня чинна норма криміналізує зберігання психоактивних речовин без мети збуту і створює перешкоди для людей, які могли б звернутися по допомогу. Через страх переслідування вони залишаються в «тіні» без можливості реабілітації або ресоціалізації. 

До того ж, однією з найбільших груп ризику внаслідок повномасштабної війни стали військовослужбовці. Кількість засуджених військових за 309-ту статтю лише за два роки зросла з 67 справ на рік до понад 1 571, навела дані дослідження директорка зі стратегічного розвитку БФ «Здорові рішення» Тетяна Гавриш. Це погіршує їхню соціальну реінтеграцію, обмежує працевлаштування та підсилює стигматизацію. 

Тому важливий альтернативний підхід – замість покарання спрямовувати залежних людей на лікування та реабілітацію. Варто запровадити законодавчий механізм, що замінює судовий вирок програмою терапії. А якщо залежна людина не хоче лікуватися? Її може змусити суд. 

Представники МВС та інших правоохоронних органів мають свої перестороги. Вони вважають, що поспішне зниження кримінальних санкцій за статтею 309 може призвести до зростання дрібних правопорушень і ускладнити протидію тяжчим злочинам. Вони вважають, що зміни потребують чітких гарантій дієвості профілактичних і реабілітаційних програм перед тим, як судове переслідування буде поступово заміщуватись альтернативами.

Особисте зберігання без кримінального покарання: які дозволяти дози

Якщо забрати кримінальне покарання за зберігання речовин без мети збуту, то як зрозуміти, людина несе кудись речовини на продаж чи суто для себе? Для цього існують так звані граничні дози. 

Їх встановлює наказ МОЗ № 188. Однак ці ліміти іноді виявляються нижчими за чутливість лабораторних тестів. Дози прописані там на рівні, що часто не відповідає ані фармакологічним нормам, ані клінічним показанням. Тому експерти запропонували співставити українські дозування з міжнародними класифікаціями — враховуючи показники гострої токсичності (LD₅₀) та терапевтичні дозування, виписані в європейських протоколах, — щоб розрізнити рекреаційне та медичне споживання, та забезпечити доступність лікувальних програм.

Кваліфікація наявних фахівців та можливе запровадження нової спеціалізації

В Україні немає узагальненої системи професійної підготовки фахівців, які працюють з людьми із залежностями. Наявні спеціальності — психіатр, нарколог, соціальний працівник — часто дублюють функції або працюють без взаємодії. 

Тому фахівці пропонують проаналізувати рівень знань та навичок лікарів щодо діагностики і лікування залежностей, створити перелік закладів, які надають допомогу військовослужбовцям та ветеранам із ПАР-залежностями, а також сформувати робочу групу для розробки етичного кодексу і локальних стандартів поведінки та реагування фахівців.

Також обговорювали ймовірну потребу у запровадженні нової офіційної спеціальності – консультанта із залежностей (адектолога).

Також важливо розвивати спільноти за принципом «рівний рівному».

Три ключові пріоритети, озвучені МОЗом

Заступник міністра охорони здоров'я Ігор Кузін окреслив три ключові пріоритети: 

• завершити розробку та ухвалення Державної стратегії наркополітики з чіткою дорожньою картою й SMART‑цілями (конкретні, вимірювані, досяжні, актуальні, обмежені в часі;
• сформувати та забезпечити готовність госпітальної мережі, оновивши клінічні протоколи (кетамінова терапія, ПАТ, ЗПТ) і закріпивши маршрутизацію пацієнта та фінансування через НСЗУ й місцеві бюджети; 
• кардинально модернізувати систему моніторингу наркоситуації — від диспансерного обліку до виявлення нових психоактивних речовин — відповідно до європейських стандартів для оперативного ухвалення рішень.

Українська наркополітика стоїть на критичному роздоріжжі. Подальша криміналізація та ізоляція людей із досвідом вживання лише поглиблює маргіналізацію, погіршує здоров’я і підриває довіру до держави. Натомість модель, що базується на захисті прав людини, громадському здоров’ї, міжвідомчій співпраці та комплексній підтримці, відкриває шлях до реальної трансформації системи.