Ця публікація також доступна такими мовами:

БФ “Здорові рішення” в рамках дослідження, що здійснюється за підтримки Isar Ednannia у межах проєкту Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства, продовжує аналізувати модель реабілітації ветеранів війни в Україні.

Наразі в Україні відбувається реформування та розбудова системи реабілітації, яка б враховувала як потреби цивільних людей, так і потреби військових. Реформування передбачає, в тому числі трансформацію медичної моделі в біопсихосоціальну.

Медична модель

Сутність полягає в тому, що вона розглядає обмеження функціонування як дефект або хворобу, що потребує передусім медичних втручань. В свою чергу, біопсихосоціальна модель надання реабілітаційних послуг ґрунтується на комплексному (холістичному) підході.

Простими словами це означає, що під час реабілітації травма/хвороба не розглядається лише під одним кутом зору, наприклад, фізіологічним. Натомість в обов'язковому порядку враховуються психологічні, соціальні та інші фактори при оцінці потреб конкретної особи в реабілітаційних послугах.

Приміром

Після проходження лікування пацієнту необхідно щоденно проходити фізичну терапію в реабілітаційному центрі, що знаходиться в місті, натомість сам пацієнт проживає в селі та не має фінансової можливості щоденно туди їздити. За цих умов, при призначенні реабілітації слід врахувати соціальні компоненти: фінансову спроможність пацієнта та віддаленість місця, де особа може отримати реабілітаційні послуги.

Важливо

Біопсихосоціальна модель реабілітації ґрунтується на мультидисциплінарному підході, що передбачає залучення різних фахівців до процесу реабілітації. Наприклад, якщо особі ампутували кінцівку та у зв`язку із цим вона потребує протезування, у процес її реабілітації будуть залучені щонайменше: лікар фізичної та реабілітаційної медицини, психолог, протезист та інші фахівці.

Окремі проблемні питання реабілітації військових

• реабілітація не є невіддільним компонентом надання безперервної медичної допомоги — непоодинокою є ситуація, за якої під час гострого періоду (або одразу після завершення лікування) військовому не надаються реабілітаційні послуги, а рішення про необхідність реабілітації приймає ВЛК під час медичного огляду військового. Через це втрачається цінний час, що може призвести до інвалідизації особи

• відсутній єдиний трек реабілітації ветеранів — через велику кількість державних органів, які опікуються реабілітацією військових, існує багато маршрутів пацієнтів. Стандартизований маршрут відсутній, що призводить до повної дезорієнтації людини-військового в процесі реабілітації, нерозуміння “куди бігти та до кого звертатись”

• відсутні протоколи, стандарти надання реабілітаційних послуг, відсутня повноцінна система контролю якості таких послуг
• досить часто реабілітація військового ототожнюється та зводиться до санаторно-курортного лікування, що доволі сумнівно
• у відомчих закладах Міноборони на практиці відсутній мультидисциплінарний підхід до реабілітації

• соціальна компонента не інтегрована повноцінно в процес реабілітації військових, скоріш за все у медичному закладі, не буде соціального працівника, який міг би надати ветерану вичерпну інформацію щодо соціального захисту, в тому числі про механізм забезпечення допоміжними засобами реабілітації, призначення соціальної допомоги та виплат, проходження ВЛК чи МСЕК

Наразі залучення соціального працівника до складу мультидисциплінарної команди це пілотний проєкт, який реалізується у близько 14 ЗОЗ