Ця публікація також доступна такими мовами:

БФ “Здорові рішення” в рамках дослідження, що здійснюється за підтримки ІСАР Єднання у межах проєкту «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства», продовжує аналізувати модель реабілітації ветеранів  в Україні. Так, експертами нашої команди було проведено цикл зустрічей із ключовими стейкхолдерами моделі реабілітації, соціального захисту та інтеграції ветеранів в цивільне життя в Україні, а саме: представниками органів державної влади (Міністерства соціальної політики України, Міністерства у справах ветеранів України, Національної служби здоров'я України, Міністерства охорони здоров`я України), Українського ветеранського фонду у сфері управління Міністерства у справах ветеранів України, а також громадських організацій (Veteran Hub, БФ “Пацієнти України”). Зустрічі проводились з метою з`ясування бачення ключових стейкхолдерів  недоліків існуючої системи та думки  щодо побудови найбільш оптимальної моделі (кроків, які слід зробити для її побудови). 

Ділимось з Вами основними тезами зустрічей, які слід врахувати при реформуванні української системи:

• побудова людиноцентричної моделі реабілітації, соціального захисту та інтеграції ветеранів в цивільне життя є неможливою (або принаймні ускладненою) без формування єдиної ветеранської політики. В контексті реабілітації також має бути прийнята національна стратегія розвитку системи реабілітації, яка б на державному  рівні окреслила візію та пріоритетні кроки реформування цієї сфери
• розвиток системи реабілітації має гармоніювати із розвитком системи охорони здоров`я в цілому (якщо ми говоримо про реабілітацію, яка є складовою системи охорони здоров`я). Наразі система реабілітації має ті самі проблеми, що і система охорони здоров`я, а саме: існування двох паралельних систем – відомчої та цивільної, що певною мірою взаємодіють між собою, але така взаємодія відбувається надзвичайно складно. Так чи інакше в майбутньому нам слід буде вирішити питання щодо продовження існування відомчої системи охорони здоров`я або ж її інтеграції в цивільну систему
• в існуючій моделі продовжує залишатись проблема, пов`язана з переходом від історичної медичної моделі до біопсихосоціальної моделі реабілітації. Мова йде про те, що на сьогодні в Україні існує трек реабілітації, що регулюється ЗУ «Про реабілітацію осіб з інвалідністю» (логіка закону -  реабілітація залежить від набуття статусу особи з інвалідністю), а також трек реабілітації, що регулюється ЗУ «Про реабілітацію в сфері охорони здоров`я», (цей закон закладає іншу логіку - реабілітація відбувається не на основі статусу, а з моменту виникнення потреби). Існування вказаних треків породжує множинність маршруту пацієнта, ускладнює систему, призводить до розпорошення фінансових ресурсів держави
• ми маємо зосередити увагу на перегляді основних ролей, функцій та компетенції ключових стейкхолдерів (органів державної влади, громад, негромадського сектору, до прикладу, бізнесу тощо), що задіяні в процесі реабілітації, соціальному захисті та інтеграції ветерана в цивільне життя. Наразі є велика кількість суб`єктів, які задіяні в зазначених сферах, проте це не є системою в розумінні цього поняття (подекуди відсутні зв`язки між ключовими стейкхолдерами, дублювання функцій) та ін
• українській моделі не вистачає рівневості. Наприклад, якщо ми беремо довготривалий період реабілітації, то в розвинутих країнах є практика надання надання такої допомоги на рівні громад
• значна роль в новій моделі має відводитись якісній психологічній реабілітації із залученням висококваліфікованих фахівців, що в свою чергу потребує зміни освітніх стандартів, вимог до практики
• нова модель має бути зосереджена на активній інтеграції ветерана в цивільне, в тому числі економічне життя (через працевлаштування, до прикладу), а не наданні пільг;
• в новій моделі реабілітації, соціального захисту та інтеграції активну роль має відігравати не лише держава, але й громадський сектор (приміром, громадські організації, бізнес), громади