Залежність від психоактивних речовин у Силах оборони України: дослідження про те, що і чому вживають військові
Повномасштабна війна створила безпрецедентні виклики для ментального здоров’я захисників та захисниць. Одним із найбільш замовчуваних явищ є вживання психоактивних речовин серед військових, зокрема на фронті.
Ця залежність не від того, що комусь захотілося чи сумно було в армії. Це часто вимушена ситуація, щоб виконати бойове завдання чи впоратися з наслідками його виконання. Вікторія Тимошевська, виконавча директорка БФ «Здорові рішення»
Важливо зазначити, що не всі військовослужбовці, які вживають, є залежними. Є різні стадії: епізодичне вживання, регулярне вживання та залежність — це не одне й те саме. Прирівнювати всіх, хто вживає, до залежних — некоректно, як наголошують лікарі.
Проблема вживання психоактивних речовин (ПАР) серед військових і ветеранів та ветеранок в Україні досі табуйована, та говорити про цей виклик потрібно — з повагою і вдячністю до захисників.
Як і чому військові та ветерани України вживають психоактивні речовини
У березні в Україні презентували якісне дослідження про наркозалежність у Силах оборони, яке було проведене ГО «Соціологіст» на замовлення БФ «Харків з тобою» за підтримки БФ «Здорові рішення». Соціологи опитали лікарів, бойових медиків, військових психологів, які працювали безпосередньо з військовими та ветеранами, що мають досвід вживання ПАР або наркозалежності. Це дослідження є першою в Україні ґрунтовною спробою проаналізувати масштаби, причини та наслідки наркотичної залежності серед військових.
Проблема вживання наркотиків серед військовослужбовців залишається майже невидимою в публічному полі через низку причин, зокрема високу стигматизацію, ризики кримінального переслідування та брак даних.
Вживання психоактивних речовин на війні — табуйована тема, яка або не проговорюється, або трактована виключно як дисциплінарна чи кримінальна проблема.
Дані про масштаби явища практично відсутні. Показники в офіційних звітах або обмежені, або штучно занижені через стигму і страх розголошення. Це стосується як активних військовослужбовців, так і ветеранів: «Навіть якщо військові мають проблеми з вживанням, вони зазвичай намагаються це приховати, не звертаються по допомогу, і тому не потрапляють у статистику.
Крім того, сама структура військової медицини не має чітких механізмів виявлення або обліку випадків психоактивної або наркотичної залежності. Часто такі ситуації «вирішуються всередині підрозділу», або людина просто переводиться або звільняється: «В армії тема вживання часто “затикається” самими ж командирами, бо це загрожує іміджу частини чи командуванню» (військовий медик).
Дослідження “Наркозалежність в Силах оборони України: вивчаємо ситуацію”продемонструвало, що вживання психоактивних речовин не є проявом “розбещеності” або “деструктивної поведінки”, а радше симптомом глибокої психологічної травми, перевтоми, нестачі ресурсів для саморегуляції та особистої ізоляції в умовах бойових дій.
Психоактивні речовини в армії – щоб вижити
У зоні бойових дій психоактивні речовини часто використовують не для розваги, а як інструмент виживання. Вживання наркотиків у військовому середовищі може «задовольняти» кілька потреб: притуплення болю — як фізичного, так і психічного (наприклад, через втрату близьких або побратимів), втеча від реальності,швидке відновлення, покращення фізичних та ментальних здібностей, подолання страху для виконання бойового завдання.
Коли в період участі підрозділу в бойових діях були дуже міцні особистості військовослужбовці, які проявляли сміливість, неординарність, мужність, тобто таку на грані життя і смерті… Ми почали працювати з цими людьми, і прибрали солі з їхнього життя, і взагалі наркотичні речовини, то в цих людей став не просто страх, а панічний страх не просто там затяжних боїв, а просто елементарних завдань під час бою, з інтерв’ю з психологом.
Це велика проблема, яка ніяк не зменшує героїзму і зусиль, які докладають захисники, щоб зберегти життя. Ірина Маркевич, психологиня Ізраїльської коаліції психотерапевтів, що працює в Харківській області.
Наркотики після повернення з війни – щоб забути
Після повернення з війни ветерани вживають наркотики з інших причин. Найчастіше — щоб адаптуватися до цивільного життя, впоратися з травмами, болем і втратою орієнтирів.
Експерти розрізняють причини вживання ПАР серед військовослужбовців та ветеранів/-нок. Для військових це часто фізичне й психологічне перевантаження, попередній досвід вживання наркотиків, а також оточення, яке спонукає до вживання. У ветеранів /-нок причини здебільшого пов’язані з важкими психологічними та фізіологічними травмами — зокрема, з втратою кінцівок, що може призводити до втрати життєвих орієнтирів.
Коли немає опори, немає точки повернення, немає розуміння, де ти, хто ти — людина починає шукати щось, що допоможе їй заглушити це — йдеться в інтерв’ю психолога.
Хто найбільш вразливий
Найбільше у зоні ризику — військовослужбовці і ветерани з наступними факторами:
Коли в людини є міцний тил… він менш залежний від цього — з інтерв’ю з психологом.
У зоні підвищеного ризику — військові, які виконують найнебезпечніші завдання: штурмові групи, піхота.
Причини вживання: чому військові вживають наркотики
Зниження болю, стресу, емоційного перевантаження
Полегшення фізичного болю або наслідків поранень
Самолікування симптомів ПТСР
Вплив середовища та норма в підрозділі
Також вказується, що брак структурованого відпочинку, психосоціальної підтримки та розуміння з боку командування сприяє формуванню середовища, де вживання сприймається як «норма», що підвищує ризики залежності.
Людей забирають, і вони думають, що це вірна смерть, він нікуди не вернеться. Наступає депресія, починається вживання — з інтерв’ю з бойовим медиком.
Бар’єри до отримання допомоги
Учасники дослідження вказують на системні, кадрові та інституційні бар’єри, які унеможливлюють або значно ускладнюють доступ до допомоги для військових та ветеранів з наркотичною залежністю.
Відсутність спеціалізованих програм реабілітації, адаптованих до досвіду військових, контексту війни та бойових травм. Немає інформації про лікування, складна бюрократія.
Здебільшого експерти переконані, що наявна система надання послуг військовим та ветеранам/-кам, які мають залежності, не відповідає їх запитам та потребам і наголошують на необхідності запровадженні спеціалізованих наркологічних центрів, які б профілювались на наданні послуг тільки ветеранам та військовослужбовцям.
Небажання командирів надавати дозвіл на лікування
Якщо поведінка не шкодить бойовим завданням, військовий лишається в строю. І тоді про проблему просто мовчать — каже один з опитаних експертів.
Якщо от взяти і почати всіх лікувати, то тоді треба набирати незалежних людей, таку ж саму кількість, розумієте, в тому плані. Тому що може посипатися все, мається на увазі фронт і так далі. З інтерв’ю з бойовим медиком.
У військовому середовищі спостерігається амбівалентне ставлення до вживання психоактивних речовин. В окремих випадках воно сприймається як засіб адаптації до екстремальних умов або як «особиста справа». Проте коли поведінка військового внаслідок вживання стає неконтрольованою або загрожує безпеці підрозділу — це викликає засудження, ізоляцію та навіть дискримінацію.
Комунікація без визнання бойових заслуг, низький рівень довіри
Фахівці також зазначають, що стигма та страх бути осудженим чи виключеним з підрозділу часто стають причинами, чому військовослужбовці не звертаються по допомогу або приховують свою залежність.
Старі принципи, що психоактивні речовини вживають тільки отреб’є. Що це біомусор, а не людина, коли вона вживає. І от така стигматизація. Тому що немає розуміння, що це. З інтерв’ю з психологом.
Крім того, у військовому середовищі знецінюється сама потреба в лікуванні, зокрема через уявлення про залежність як слабкість або особисту провину.
Низька обізнаність самих військовослужбовців про наявні послуги
Серед доступних послуг на шляху подолання залежності від ПАР для військових учасники дослідження виокремлюють:
Надання медикаментозної терапії, ургентної детоксикації
Надання послуг з лікування та реабілітації приватними медичними центрами
Надання підтримки через чат-боти та групи підтримки (у поодиноких випадках)
Брак кваліфікованих фахівців у наркології, які мають досвід роботи з військовими
Учасники дослідження зазначають, що мають потребу у професійному навчанні, підвищенні кваліфікації з питань новітніх методів лікування та діагностики залежностей, а також протоколів лікування військових з залежностями.
Дефіцит кадрів, оскільки робота нарколога не дуже так цінується високо... людина лікує людей, в яких знижено, асоціальних, ну, будемо відверті, людей з асоціальною поведінки. З інтерв’ю з бойовим медиком.
Треба багато таких програм, я би їх націоналізував, щоб усі лікарі могли, по-перше, ідентифікувати таку категорію, мали правильне спілкування з такою категорією пацієнтів, щоб це не було там, як буває, «о, він наркоман», там, тра-та-та, щоб деонтологія, субординація зберігалася, щоб ці люди почували себе комфортно, щоб з ними можна було правильно спілкуватися, бо якщо цих людей налякати, якщо до цих людей агресивно поводитися, вони ще більше будуть замикатися... Тому потрібно, щоб лікарі та середній медичний персонал проходили профільні такі навчання.
Проблеми з конфіденційністю
Відсутність чіткого механізму дій для психологів та медиків, які безпосередньо співпрацюють з військовими, про питання розголошення персональної інформації. З одного боку, вони, як представники певних професій, зобов’язані зберігати інформацію у таємниці, з іншого – як військові – мають інформувати командний склад про наявні проблеми. Наразі в Україні не має стандартів поводження в таких випадках.
Як реагувати
Про проблему потрібно говорити не як про слабкість чи загрозу — а як про реальність війни, з якою стикається кожна армія світу.
Цієї проблеми не уникала жодна армія світу. Вікторія Тимошевська
І головне — дати змогу людям лікуватися. Бо право на допомогу — таке саме, як і право на вдячність. Дослідження також виявило гостру потребу у професійному навчанні фахівців, які надають допомогу людям із залежністю в контексті війни.
Основні запити:
Підвищення кваліфікації для роботи з військовими/ветеранами:
Розуміння специфіки ПТСР та бойових травм як чинників, що супроводжують залежність:
Навчання емпатійній та ненасильницькій комунікації, щоб зменшити стигматизацію:
Міжсекторальна співпраця: фахівці наркології, психіатри, військові медики, психологи повинні навчатися спільно, щоб формувати цілісний підхід до реабілітації.
